Я забула про літо

Я забула про літо,

Я забула про совість.

Осінь так непомітно

Про нас пише повість.

Там, де ми не любили,

А потім зустрілись,

Де втікали щосили

Від того, що снилось.

Я прозріла запізно –

Ти далеко літаєш.

За парканом залізним

Почуття заховаєш.

Але час – добрий лікар,

Він лікує всі рани…

Осінь так непомітно

Розставляє капкани.