Я забуття шукаю в щастя митях

Я забуття шукаю в щастя митях,

Весною біль глушу своїх думок

І очі, так довірливо закриті,

Дають зробити в невідоме крок.

Мені здається, тінь моя живіша,

Ніж я сама. І сенс у ній ще є,

А я пуста, мої слова - це тиша,

Проте язик мій знову за своє...

Так хочу з глуздом хоч на скількись розпрощатись,

Відчути певність, затишок і ще

Щоб я могла собою залишатись,

Коли мене хтось пестить під дощем.