Я заговорю бистрі води

А з перлин зберу любов,

Сплету шовковими нитками.

І візерунки золоті

Повишиваю вмілими стібками.

На білім-білім полотні

Засяє ясно вмите сонце,

І зацвіте у полі мак

Й лілеї в мами під віконцем.

Запахне рута і полин,

Терпка калина запалає,

І при вечірній при зорі

Десь журно коник заспіває.

Упадуть зорі у сади

В пахучі жовті трави…

Я поведу тебе туди

І я навчу тебе кохати…

Вуаль з зірок, серпанок – місяць,

З блідого сяйва одяг мій,

А у косах троянди білі,

А у руках вінок із мрій.

Я заговорю всіх пташок,

Я заговорю бистрі води,

Глухі ліси й пусті гаї,

Близькі й далекі броди.

Тобі нашепче осока,

Тобі вітри розкажуть в полі

Про мене, погляд і уста,

Мої подруженька тополі…

І не сховатися тобі

На болотах і на долинах

Я та, що дасть тобі життя

І подарує крила!