Я завжди пишу, як відчуваю

Я завжди пишу, як відчуваю,

Чи на серці біль, чи я посміхаюсь,

На папір переношу всі свої почуття,

Бо інакше вже просто не справляюсь я.

Потім ці слова — у вірші й пісні,

Наче голос мій між рядками живе,

Те, що я не скажу нікому в житті,

На папері своє місце знайде.

Листок і ручка — моя тиша й крик,

Вони знають кожен мій зрив і мій бій,

Я ховаю там усе, що болить,

І стає хоч трохи легше мені.

Коли світ не чує — я пишу знов,

Коли серце рветься — ллється любов,

І між рядків я себе знаходжу,

Навіть коли все йде шкереберть знову…

Мені так простіше — не треба слів,

Не треба пояснень і зайвих питань,

Листок і ручка — замість подушки,

Вони витримають кожен мій стан.

І не скажуть: “стоп, ти занадто слабка”,

Не підуть, коли темно в душі,

Вони поруч, коли я сама не своя,

І тримають мене на плаву в тиші.

Листок і ручка — моя тиша й крик,

Вони знають кожен мій зрив і мій бій,

Я ховаю там усе, що болить,

І стає хоч трохи легше мені.

Я все ще пишу, як відчуваю…

І, мабуть, цим самим лікую себе