Я зберу всі шматки недоношених мрій

Я зберу всі шматки недоношених мрій

Що плекала колись я в надії на краще

Хай похмурим здається цей світ, та він мій

І йому я не зраджу ніколи й нізащо

Може й думають інші, що це лиш пиха

Вони судять словами, не бачачи душу

Та зате як настане година лиха

Не впадуть мої стіни під натиском "мушу"

Я зберу всі думки, що плекала колись

Складу букви в слова, що колись не сказала

Там де хтось шепотітиме тихо "молись"

Я без страху скажу "Додавай, мені мало"

Нехай плаче душа, нехай сльози біжать

Для пісень мого серця не складено ноти

Я не можу втекти, та не хочу питать

Кожен раз у свого відображення "Хто ти?"

Хай в рядках цих звучить віковічна печаль

Хай лишається в них і не ходить за мною

Я не хочу плекати ні біль, ані жаль

Але з ними мені не уникнути бою.