Я ж ніколи не плачу, ти знаєш

Я ж ніколи не плачу, ти знаєш…

Я ж сильна і не вмію ламатись.

І коли в моє серце ножі ти пускаєш,

Про свій біль не дозволю дізнатись.

Я ж ніколи не зможу любити,

Бо немає його в світі цьому…

Мою душу, як скло, можна легко розбити,

Розкидавши уламки по світу земному…

Я вся повна бажань, та думки всі пусті,

Мені набридло слова вітру чути…

Мене дратують звуки в твоїй мертвій душі,

Зупинити б стук серця і все це забути…

Я ж ніколи не вийду на світло, ти ж знаєш…

Я із темряви вся, уся до краплини..

Лиш коли мої сльози побачиш, пізнаєш..

Чи багато в мені залишилось людини..