Я жив, як усі

Я жив як усі і багном сьогодення не гребав

рослинно по вуха захряснувши в ньому бо знав що

дерева вростають корінням у землю та гіллям у небо

й дороги понука гостріш відчувається в хащах

Я жив як усі у блюзнірство традицій по рота улізши

і спостерігав здерши разом з лицем очі із голови

як віра руйнує матерію в душі сузір’я зліпивши

але не стає невмирущість амеби безсмертям людви

Я жив як усі у рутині руїн по коліна

і всесвіту куля чорнюща котилась в нікуди

колесами вбита планета Земля оберталась невпинно

привчившись природньо сприймати усі неприродні облуди

Я жив як усі ми у бовтанці гасел і закликів шало

вчепившися в дзигі розжарені оскаженілих галактик

і лиш одна гадка мене на тих дисках тримала

що кожна людина то є все ж не підсумок — натяк.