Я зникла до осені. Зникла на трішки

Я зникла до осені. Зникла на трішки,

Туди де запалює листя іскра.

Притримати подумки місяць за ріжки,

Коли він зачерпує воду з Дніпра.

Забути до часу, геть хто я і звідки,

Позбутися імені і без гроша.

Лиш взяти природу з собою у свідки,

Як світло – згодиться сузір’я Ковша.

Пропасти у лісі, що пахне грибами,

А звідти принести гербарій в руці.

Веселку узріти в кінці зі скарбами –

Багату на фарби для ревних митців.

Босоніж росинки збивати холодні,

Згубити у травах знедолені дні.

Підставити зорям над ранок долоні –

Бажання сховати у серці на дні.

Ще душу звільняти від болю потроху,

Зібрати на щастя новий оберіг.

Провести лелек у далеку дорогу

І знов повернуть на домашній поріг.