Я

Я не цариця, я не богиня,

Я не зійшла, наче зірка, із гір.

Мої слова - не скарби й не святиня,

В моїх очах не всевидячий зір.

Будь я такою, якою спочатку

Не відсудили чувати мені,

Те обережне і тихе дівчатко,

Помисли й мрії її в вишині,

Будь я такою, мій погляд лягав би

Зовсім на інші, напевно, пісні,

Й мабуть, до зовсім інакшої правди

Путь би відміряно було ввісні.

Та кам'яниця, що скелі незламні

Духом скорила, і сталлю, й вогнем,

Що породила історії славні -

Що ж вона робить оспіваним днем?

Що їй ввижається в тоці походів,

Вирі багать і тремтливої гри?

І у девізах рішучих народів

Чи не тремтить від нічної імли?

Вільна дорога, де камінь на камінь,

Що прорікала небачений край,

Де ж ти сховала незиблемий пламінь?

Де повернула, щоб стрітився рай?..

Я була різна, була і лишилась,

І у тумані тонкім джерела

Я тільки те випадково створила,

З чим у цей світ випадково прийшла.