як автостопниця при дорозі

як автостопниця при дорозі

спиняєш чийсь покинутий

блудний дім

він розливає тобі свою пустку

по давно допитих до дна склянках

це не твій дім — з його вікна

крихти птахів не годують твій погляд

у ньому немає дзеркал де немов

застигла у кризі вода шукає

рятівне тепло всередині тих

хто зазирає до неї всередину

це не твій дім

вийдеш на повороті у простір де

шкребеться в гості до підошов трава

наче проситься впустити або врости

без жодного цвяху тримається краєвид

розхитуючись на вітрі

засипаючи жовтим листям

чорні ходи до нір

коли цей насип

стане завгрубшки з пам’ять —

ти разом із ним кортітимеш

перевернутися мов клепсидра

30.08.25