Як би не хотілось

Як би не хотілось, як би не моглось,

Дечому не бути, дещо пронеслось

Десь понад дахами, десь над нашим домом,

Десь поміж рядками, ледь помітним, словом.

Я тебе просила тихим акровіршем,

Просто придивися! Придивись, помітиш!

Стільки, стільки часу… так багато в римі...

Так багато скажеш і так мало вчиниш…

Найпалкіші іскри, найтепліша мова

В тих десятках віршів, в їх чорнильній крові.

Закривала збірки- закривались люди.

Тут вони безсмертні- знак того, що були.

Може, любий друже, ти не знаєш досі...

Певно, що не знаєш (Так вже повелося),

Що колись до тебе з щирістю писала.

Ти себе лірично римами зоставиш-

Слід в моїй маленькій стриманій добірці.

Що для мене пам'ять, те для тебе - віршик.