Як часто я задумуюсь над тим

Як часто я задумуюсь над тим,

чи є на світі люди незамінні…

Якщо немає, то з яких причин

я згадую про тебе щохвилини?

Людське життя – найбільше із чудес,

це подарунок, з чорно-білим бАнтом,

та хтось післав любов нам із небес,

щоб на землі її коронувати…

Ми бігли стрімголов в її полон

і піднімали білий стяг без бою.

Якби ми знали, що своїм пером

життя підпише вирок тій любові…

Як у боях без правил,нас життя

так каверзно жбурляє на коліна.

Як все-таки багато запитань

до нього є у кожної людини.

Чому перетинає два шляхи,

які ведуть до різних континентів?

Навіщо прокладає нам мости,

щоб потім із лиця Землі їх стерти?

Якби ми знали хоч одну з причин,

чому нам не судилось бути рАзом…

Складали щастя з тисячі частин,

а врешті-решт не вистачило пазлів.

Якби ми знали, що любов – це те,

що може розтопити Антарктиду…

Якби ми знали,що не всіх людей

в житті так просто можна замінити…