“Як душа до душі заговоре”

Як душа до душі заговоре

Про далекий і страчений рай,

То здригаються скелі і гори,

І змовкає журливий ручай.

Вони знають той смуток душевний,

Що в піснях виливають серця,

Вони чують той голос таємний,

Що шепоче до серця співця.

І того так здригаютсья гори,

І того затихає ручай:

Їм знайоме всесвітнєє горе

І за згубленим раєм одчай.

ІЗ ЗБІРКИ “З ЗЕЛЕНИХ ГІР”, З ЦИКЛУ “ЛІРИКА І”