Як хочу я, щоб ти чекав на мене...

Як хочу я, щоб ти чекав на мене,

Щоб рахував ті незліченні дні,

Писав в полотнах трави ген зелені,

Мрійливі міста золоті вогні.

Як хочу, щоб торкався ніжно скроні,

Занурившись у вихор чорних кіс

І теплі-теплі лагідні долоні…

Як сонця подих, що тепло приніс.

Те, що не счулось у самотніх згадках

Тепер зайнявся вихор почуттів

Я перед ним застигла безпорадна,

Метелик, що до полум’я злетів.