Як на душі ставало зимно-зимно,

Як на душі ставало зимно-зимно,

то Ангел затуляв мене крильми.

Він очі цілував мої дитинно,

коли, бува, вмивалася слізьми.

Тримав для мене у долонях сонце,

запалював всі зорі в небесах,

світив промінням у моє віконце,

осяював життя та увесь шлях.

Усе навколо щастям наливалось,

в душі так ясно зріли молитви.

Уста всміхались, серденько втішалось –

бо Ангел пригортав мене крильми.

©Ольга Береза