ЯК ПОЄДНАТИ?

Душа болить, душа страждає

Від болю, фальші і обра́з,

Цей біль її не покидає,

Про себе знать дає щораз.

Сильнішими обра́зи роблять,

Та не під силу все прости́ть,

Слова́ образливі ще й гно́блять,

Й доводиться з цим болем жить.

Їх, мов сміття, не викидаєм,

В душі́ і пам’яті сидять,

І що роби́ть із цим – не знаєм,

Й на це не можна не зважа́ть.

Вони могутню силу мають,

Боротись з ними – це дарма́,

Неначе цвяхи, виглядають…

Позбутись як цього́ ярма́?

Дають про себе часто знати,

Спливають в пам’яті щораз,

Хоч намагаєшся прощати –

Відлуння йде болючих фраз.

Життя дає свої́ уроки,

Простити можна майже все,

До цьо́го робиш певні кроки,

Та пам’ять біль чому́сь несе.

То як простити і забути?

Як ви́кинуть усе з душі́?

Щоб відголосся те не чути,

Що множиться, як спориші́.

Простить й забуть…Як поєднати?

Неначе в жо́рні все змоло́ть,

Щоб болю більш не відчувати,

І спогад щоб не зміг колот́ь.

24.11.2021 р.

© Copyright: Клавдія Дмитрів, 2021

Свідоцтво про публікацію №121112408311