Як приємно просто любити!

Не знаю як це роз'яснити,

але чудово просто любити.

Затягувати кожного в цю війну — любити,

не знати вільної душі — любити,

вередувати, бити — любити.

І не виходить так просто сидіти

хочеться розвіяти тих огнів зорепад,

щоб не попасти в Ад.

Розвіяти пасію на світ Божий.

Дати кожному її вкусити,

ніжно відкусити кусок тієї спокуси.

А хтось розіб’є її, як буси,

і розтиркає всім :

людям, нелюдям, ангелам і демонам.

А хто пискне тобі ті слова ясності ?

Хто роздасть папірці примирення ?

Хто роздує туман відчаю?

Ніхто.

Ні я, ні ми, ні вони – ніхто.

Ніяка у полі вояка,

Ні один у світі паладин,

ні се ні те люде

не скаже тобі, люби!

Люби без всякої на то причини!

Просто, без докору днини.

Скажи всьому світові :

«Як приємно просто любити!"