Як у Ремарка. 2#84

Хибний погляд, хитрі очі,

Ловлять бога серед ночі.

Дим цигарки жаром віє,

Як у Ремарка, герой п‘яніє.

І дотик подушечок пальців, по вологій, ще тримтячій шкірі,

Розсипає зірками в голови, як від удару тупим предметом.

Я би знову зрадив свого бога, посвятивши себе в твою віру,

Але знову, як завжди, опиняюсь, в шкафу, запертим, скелетом.

І це не про скритність та азартність наших з тобою ігор,

Це про неможливість найшвидшого їх з тобою продовження.

Бо не робота, а страсть і алкоголь - моїх віршів співавтор,

І дивно так, і сумно, пригнічувати бажання.

Кудлате небо зірок повне,

Спати треба ідти, шановна.

Ти самотня, я самотній

Таким най і залишається,

Наш зв‘язок зворотній.