Як вода дощова проливається туга на душу

Як вода дощова проливається туга на душу,

Заливає, наповнює, топить й тече поза край.

Слів нема, лише біль що стерпіти і втримати мушу,

Бо таку маю вдачу й вмирай не вмирай, а співай.

Та веселощі й радість із сумом з журбою не дружать,

Не співають засмучені серце й душа у пітьмі,

Наче ворони чорні на цвинтарі впевнено кружать

Мої думи зажурені і непідвладні мені.

Не співають, а виють із серцем душа і волають

Аби розум нарешті їм спокій і злагоду дав,

Бо ті чорнії думи їх навпіл живцем розтинають

Без упину без жалю неначе так чорт зажадав.

Мої думи вже й розум покраяли і розтерзали,

Розлітаються світом щоб мучити звідти мене,

Як вода дощова вже укотре із неба опали

І немає нікого й нічого що їх прожене.

Мої думи хоча б разом зграєю не налітайте

Бо несила вже з вами боротись щоночі й щодня,

Після смерті моєї до мене в труну завітайте

Отоді і побачим де правда була де брехня ...

28.03.2021