“Як водомірка: стриб вперед”

Як водомірка: стриб вперед —

вода ж назад віднесла

і легко, наче очерет,

в руках ламає весла…

Життя ні зором ухопить,

ані вловити в жменю —

воно не ділиться на мить

для тебе і для мене.

Суцільним плином на всю шир

осяжне і глибинне.

А ти один лише пунктир

на хвилі — соломина.

Несе? Віддайсь на течію

і не хапай за поли,

коли зневажили твою

любов. Втішайся болем.

Несе, несе, хоча й назад.

Але ж таке знайоме:

ось сквер, скамниця, листопад,

два погляди зимові…

Вільшини, верби, жменя хат,

пливе, пливе солома…

А десь в пониззі — перекат,

чутніша його гомін…

***