“Як я помру, до мене не підходь”

Як я помру, до мене не підходь,

І рук своїх ти не клади на мене,

Бо дотик твій відчує моя плоть,

І серце стрепенеться вже студене.

Та на моїм обличчі не сяйне

Щасливий усміх – познак воскресіння,

І мука смерті знов скує мене,

І знову плоть мою оберне в тління.

Та ні! Прийди і доторкнись чола,

Де застигати будуть риси вперті.

Дай тої муки, що в житті була

Безтямою мого кохання й смерті.

***