Як Ярема оженився

Весела новела

Почалася дуже просто історія наша.

Жили собі, поживали Ася і Аркаша.

Той Аркаша був вертлявий, спритний та завзятий.

На ходу він, як то кажуть, вмів підметки рвати.

А квартири молодята власної не мали.

У якоїсь удовиці закуток наймали.

І жив собі недалечко холостяк Ярема.

Була в нього світла, гарна квартира окрема.

— Не люблю я, — говорив він, — з жінками возиться.

Не женився і ніколи не буду жениться.

Жінці ж треба купувати брошки та браслети…

Краще їстиму в їдальні вчорашні котлети.

Здибав якось на дорозі Аркаша Ярему

І затіяв з ним розмову на слизеньку тему.

— Ти людина одинока, то продай нам хату.

Торгуватися не буду, дам хорошу плату.

— Геть! — обурився Ярема. — Відчепись від мене!

Хто дозволись продавати? Це ж добро казенне.

— Не шуми, — сказав Аркаша. — Зробимо без риску.

Можеш гроші взяти зразу, тільки дай розписку.

Нам з тобою закрутити фокус доведеться.

Хай зі мною моя Ася в загсі розведеться,

А за тебе вийде заміж. Ти її пропишеш,

Потім, ніби посварившись, ти її залишиш.

Поживеш так для проформи тижнів три-чотири,

А там тебе моя Ася випише з квартири.

Взяв Ярема кляті гроші, чималеньку суму.

Провернули все по плану, легко і без шуму.

Через місяць до Яреми завітав Аркаша.

— Що ж, — говорить, — вимітайся, це квартира наша. —

А Ярема зуби скалить, крутить головою.

— Це ти звідси вимітайся, котись ковбасою!

Я ж по вуха закохався. Бувша твоя Ася

Мені страшно полюбилась, до душі прийшлася. —

Тут і Ася обізвалась: — Соблюдай культуру,

Бо ми можем подзвонити у прокуратуру.

Прокурор тобі покаже, він тебе проучить.

Мене тепер з Яремою тільки смерть розлучить.

Йшов по вулиці Аркаша, від вітру хитався,

Мов сліпий, на перехожих часто натикався.

Гроші ляснули, і втратив Асю найдорожчу.

А Ярема жінку має й гарну житлоплощу.