...як життя пересувне...

...як життя пересувне...

Знов зупинитися у двох кроках від суті,

Зомлілим равликом від надлишку кутів -

Незрозуміле доля перекрутить,

А все уявне навіть поготів!

Між місць омріяних можливість сунуть лісом

Німіє від невпинності часу,

Де поміж хмарами розірвана завіса

Для всіх комах занурених в красу,

І стиглий жолудь відчуває радість ,

Коли до сонця дубом проросте -

Так відшаровується раптом хибна святість,

Як потрапляє в життєдайне і густе.

З попутним вітром у кишенях – дірах,

Коли за равликом ще зопалу жене,

У світ двобою, де в надії і зневірі

Вирує як життя пересувне …