“Якби те, що мені заболіло”

Якби те, що мені заболіло,

Я покласти умів на скрипку:

Чорна хмара догнала білу

І ковтнула її, мов рибку…

Зупиняю перо: дурничка,

І порівняння просто дитяче.

Не натхнення діє, а звичка.

Та чому ж моє серце плаче?

Звідки туга оця глибока?

Може, винен рядок безликий?

Бо лишився мені для ока

Тільки неба квадрат невеликий.

Ані сіяти, ні орати —

Тільки з року в рік без надії

Мушу брати в цьому квадраті

Барви, образи і події.

І метафору цю невмілу,

І погоди стару приміту…

Чорна хмара ковтнула білу —

Далі просто немає світу.

Тільки пам’ять, що відмирає,

Тільки ранами змучене тіло,

Тільки спомин, що душу крає,—

Чорна хмара ковтнула білу.

14.04.1978