Якби ж ти слухав стук мого серця

Якби ж ти слухав стук мого серця,

Та рахував би його удари,

Розшифрував би у його герцах

Всю потаємність ранкових марень.

Якби ж відчув ти чим пахне небо,

Пташиних співів весняні ноти,

Що невагомо ллються у вуха

Якби ж ти знав це, якби ж ти слухав!

В передсвітанні, як завжди, знову

Ховаю в грудях той скарб сердечний.

Мені не треба шукати дива,

Бо моє диво таке доречне.

Не озирайся, не гай даремно

Вічного часу швидкого плину,

Усе, що треба, давно по венах

В тілі розлилося по краплинах.

Не озирайся, дивися в очі,

У пульсі моїм усе озветься…

Я ж відкривалась тобі щоночі!

Якби ж ти слухав стук мого серця…