Як просто мене згубити..

Як просто мене згубити..

Дрібним подихом збити з ніг.

Хоч кому ж би було зловити,

та прозорий до серця поріг.

Наче з лялькою граюсь обличчам,

наче зброю тримаю я спокій.

Та чи буде стан цей вічним?

Чи поселиться в нірці глибокій?

Розкладе в шафу всі свої речі.

Літні шорти, куртку зимову.

Зустрічатиме тихий вечір,

зі мною шукаючи мову.

Ми ділитимем каву зранку,

він реготатиме з мого акторства.

Як я чітко граю в мовчанку,

тут лишнє тепер красномовство.

Скільки будемо разом жити?

Звикати? Боротись? Як йти?

Як просто мене згубити..

Дрібним подихом...

До пустоти.