“Якщо твої товариші”

Якщо твої товариші

Не ділять дум твоїх віднині, —

Не дай торкнутися душі

Рукам, що зраджують святині.

Хай твердить той, хто втрати в зір,

Що ти, мовляв, ідеш не в ногу.

Якщо ти віриш — значить, вір,

Шукай в земному неземного.

Серед хвальби і хизувань,

Де кожен прищ — суддя верховний,

Нехай сліпа міщанська твань

Життя стриже під ранг чиновний.

Хай навіть мертвим роздає

Гранітні милості по чину, —

Спрямовуй бачення своє,

Щоб віднайти першопричину.

Та розбудить в душі не дай

Бездумний гнів сліпого бунту,

Що лиш породжує відчай,

А не чуття твердого ґрунту.

Ні, не готуй собі вінок,

Забудь про славу та окрасу, —

Тверезим стань, немов клинок,

Що в піхви схований до часу.

1963