Якщо що, я вдома. 4#166

Відпусти.

Занадто довго.

Театральна гримерна в шкафу.

А ти скелет - живи, кайфуй.

Чорний гумор і чорна помада.

В кабінеті важлива нарада.

Ти бридкий, пустий, знедолений.

І втомлений. Прийми.

Постмодернізм, пост хардкор.

Пост церковний, пост гуманізм.

Банальний USB порт.

Металево-кислий, оскома.

(Якщо що… я вдома)

Або закривайся, давай!

Побічною дією, ефектом відміни.

Малюєш картини, та недомальовуєш.

Стіни, стіни, стіни…

- Я зникаю.

- Удачі, давай!

- Але будь ласка, не шукай, не читай…

(Повернусь скоро…)

- Привіт! І де твоя втома?

- Уникаю…

- Ця схема відома.

(Якщо що… я вдома)

Не хочу пояснювати слова.

І не хочу шукати Фавна.

І не хочу, не хочу, не хочу.

Якщо що, ніж на столі.

Кольори, запахи, консистенція, сентенція.

Диклофенак, дихотомія болю,

Приход, і я в соняшниковому полі.

Забуваю явки, паролі.

Якісь там невідомі ролі…

Пустий, чорний лист.

Відступ, тире, три крапки.

Кома.

(Якщо що… я вдома)