Я кохаю тебе..

Я кохаю тебе через кілька будинків та пів вулиці.

Я кохаю тебе через дев'ять станцій метро та десяток кроків.

Я кохаю тебе та в очах твоїх ніжних гублюся.

Я кохаю тебе та знаходжу в тобі тільки спокій.

До поки сонце світить в безмежжі нашого Всесвіту.

До поки небо тримає в обіймах то хмари, то зорі.

До поки повітря нас буде з тобою поїти та пестити.

До поки встачатиме серця твого для моєї любові.

Не зрівняти Везувія вибух з нашою пристрастю.

Не зрівняти сонечні промені з світлом твоєї усмішки.

Не зрівняти з тобою усе, що існує у рамках дійсності.

Не зрівняти, бо ти є найкраще, найвище!

Головне, те що словом простим легко не викриєш.

Головне та найвище.. (навіть нехай Евересту!)

Головне, знати що ти поруч зі мною дихаєш.

Головне, щоб тобі було добре (лиш чесно).

Я дякую долі, що сталось ближче до ночі.

Я дякую за початок цієї весни.

Я дякую, що ніхто мене не зурочив.

Я дякую, доле, за нові мої сни.

Нехай крізь хвилини, дні, місяці й роки

Ніжне щастя до нас з тобою міцно притулиця

через дев'ять станцій метро та декілька кроків

через кілька будинків та пів вулиці

я кохатиму так, щоб хотілось від інших щезнути,

я кохатиму так як мріють дівчата у школі.

До поки сонце світить в безмежжі нашого Всесвіту.

До поки небо тримає в обіймах то хмари, то зорі.