Ямб

Данину юності віддам

І більш писать не буду.

Тебе, розхристаний мій ямб,

Як дівчину, забуду.

У тих полях, де я співав,

Женці хліба посіють.

Дівчата ті, яких кохав,

Дітьми розбагатіють.

Гріхи, замолені давно,

Під старість не згадають.

Як біле молоде вино,

Я також переграю.

Лише сновиддя золоте

Іноді наснується

Про давнє і дзвінке!

Про те,

Що плаче і сміється —

Коли у відблисках вночі,

Крізь сполохи, крізь громи,

З трофейним ямбом на плечі

Ішов я в невідоме.

1945, Мор