Янгол

Я вперше зустрівся з тобою на просторах розуму,

Ти звучала нотами з паралельної тональності.

Твоя ангельська сутність - частина мого задуму.

Я вигадав тебе, втікаючи від реальності.

Я зібрав тебе із піщинок одна за одною,

Розум я відпустив на шляхи несходжені,

Щоб постала ти сутністю надприродною,

Чистішою за душу немовляти при народженні.

На скелястому березі, під сонцем трояндовим

Карими очима, мені ти долею всміхалася,

Розкішно-хвилястим волоссям каштановим,

Безсоромно куйовдячи, мені хизувалася.

І кожен день ти вісником кохання спускалася до світу моїх мрій,

Цигаркою диміла ти мовчання й пускалася у вир своїх стихій.

Мої мрії гуляли всесвітом, пропавши безвісти,

Допоки з венери і марсу ти в життя воплотилася,

Холодного осіннього ранку, мов у любовній повісті,

Ненароком у мене влюбилася.

Я нагородив тебе обладунками княжими

Та прикував ланцюгами до свого розуму,

Звільнив тобі місце примадонни за лаштунками

Театру душі моєї, та опустив занавіс.

Щоранку засипав тебе щастям з прянощів,

На розі у кав'ярні частував круасанами,

Ми босоніз танцювали під дощем танець радощів,

І мріяли, як у Брюгге купаємся під фонтанами.

Та згодом прийшла зима - ненависна, холодна та чорнокрила,

Не відкривай - кричав до тебе я - та ти відкрила…

І сталося найгірше, що могло статися -

Затяжна депресія пустила корені…

Тривожною зимою ти почала віддалятися

І в кінці-кінців зникла повністю.