Ярина

Чом не кличеш, чом не звеш

В березневий ранок,

Чом сама по воду йдеш

В сяючий світанок.

Зірка падає тобі

У відро з водою

Щоб зарадити журбі

Що бринить сльозою.

Промінь сонця заблукав

В золотавих косах,

Собі пару відшукав

Бризкати по росах.

Тугою очей блакить

Дивиться довкола

Як роса палахкотить

В барвах виднокола.

Смуток сумом обійняв

Дівчину-перлину,

На рушник Ярило взяв

Сонячну Ярину.

В дивовижно гарний сон

Серце поринає

Про Ярила і вельон,

А життя минає.

До криниці зрання йде

Сонечко тропою,

Та не кличе, не веде,

Мене за собою.

Зазирни в моє вікно,

Вдвох підем по воду,

В Бога випросив давно

Я таку нагоду ...

05.02.2021