Ясени

Безжалісний час плине у даль,

тягнучи за собою мітки минулого.

А ясени тихо шепочуть про нас,

а на ясенах дотики, тіні забутого.

Танцюють листвою осінній свій вальс,

вже стільки років поміж собою.

А дотики ніжні, повні любові.

На пам'ять залишаться там із тобою.

І згадують теплі ночі зіркові,

І як не одних закривали від зливи.

І обійми ті, лагідні, вірні.

І як до світанку очей не закрили.

Не бійтесь, хай вогонь оминає,

красу що в смерті своєї величні.

Тих що матір-природа до себе ввібрала.

Прекрасне безсмертно, на віки, на вічність.