Ясмин

Вечір пахне ясмином, ясминовим чаєм зеленим,

Розквітають вірші крізь рясне щебетання пташок,

Це нарешті весни пробивається голос до мене,

Проростає ясмин у намисто з холодних зірок.

І несе той потік десь далеко від сутінків сірих,

Поміж сплетення рік. де ніколи не було мостів.

Чи знайдуться десь там незнайомі чужі сувеніри?

Чи напишуть мені жменьку ніжних і щирих листів?

Повернеться ясмин аж наступного року весною,

Теплий вечір у ніч перейде і погасить вогні,

Та згадається сон золотою твоєю струною,

Завжди буде весна у пахуче-яскравому сні.