Є трунок вогняний у ватрі серця

Кривава осінь пожовтіла.., вмить,

Чорніше чорної зневаги стала...

Що трапилось..? - Душа її болить,

Терпець урвався, лиха йде навала.

Ой лишенько, дзеркала з кришталю

Дарує ранок, саван білий кличе;

Ця осінь, ніби з задрощів люблю,

В останню мить, сердець збирає віче.

Так відлітають птахи.., жартома(?),

Зневірившись у голому полоні

Гілок, що листя скинули в нема..,

Шкода їх, золото не скриє скроні.

Співає вітер, сум шукає хист,

Втікають тіні, сонце - забуває:

Пас падолисту, передбачить віст

У преферансі січня холод раю.

Спиваю мед важких багряних грон,

Як трунок вогняний у ватрі серця;

Фарб істина виходить на амвон..,

Сприймай її, не вибачай, не сердся.