Їй сняться кити і малі північні пташки

Їй сняться кити і малі північні пташки,

блискучі колії та чужі рюкзаки,

і мандаринів середземні стиглі боки

у нічному листі.

й іноді теж – всі її чоловіки,

котрі так невдало зійшлися в одному місці.

їй хочеться келихів, суконь, смішних подій,

вітрильників білих, що ковзають по воді,

яскравих повернень і тоскних блакитних злив,

пісень і океанських припливів

і також щоби хтось назавжди її захистив

від усіх лихих і незрозумілих впливів.

І хай вона тобі світиться як ніхто,

коли підкурює або веде авто,

коли розсипає дріб’язок і ключі,

коли не відповідає на дзвінки уночі,

і хай твоє серце вистрибує через рот

від всіх її сподівань, надій і скорбот,

чи від кута повороту її голови

як від запаху свіжоскошеної трави.

Нехай вона мандрує в твоїй крові,

під язиком, в легенях і голові –

помри чи зникни, та тільки стій де стоїш,

допоки певне все, щось залишається між –

обіцянки, відстані, сутінки снігові.