“З дерев опадає убрання”

З дерев опадає убрання,

і вітер у сурму гука.

Покірна краса умирання,

чому ти мені так близька?

І осінь, і дим над рікою…

О земле, подібна пісням,

чому я всім серцем з тобою,

немов умираю я сам?!

Неначе зорі погасання,

коли у сльозах небеса,

покірна краса умирання,

осіння прощальна краса.

1962