З двох боків (“Затримуйте зором прозорість повітря”)

Затримуйте зором прозорість повітря і прозелень крони:

примарна тривалість ошукує нас,

в природі немає, немає повторень,

все суще на світі, геть все видозмінює час.

Кохана, чому твої пучки зів’яли,

незгарбляться руки і погляд порідшав — чому?

І видихавсь голос — у ньому все більше печалі,

його лише погуком я перейму.

Затримую слухом любові тонку павутину,

вдивляюсь у очі — і бачу, як небо в воді,

жарину хмарини, де зріє в тугій серцевині

дрібна насінина не згаслих і досі надій.

І світло рожеве спотворює відстань між нами,

усе навпаки, перевернуто ниць:

стоять безкорінно двокронні дерева рядами,

над нами й під нами летить віддзеркалення птиць.

А ми де, а ми? Повітряним шаром

між небом і небом удвох стоїмо.

І свічка з двох боків горить, аби згарок

лишився єднати двобічний димок.

***