З гайневих пісень

Я квітку кохаю. Котрую ж – не знаю

І гину з нуди.

Побачу цвіточок, дивлюся в віночок.

Щоб серце знайти.

Все пахне, розквітло…

Вечірнеє світло…

Лящить соловей…

Шукаю я серця, що любо так б’ється,

Не так, як в людей.

Лящищ, соловію?.. Я все розумію

З жальких твоїх дум.

В обох нас знемога, і сум, і тривога,

Тривога і сум.