З кохання плакав я, ридав

З кохання плакав я, ридав.

(Над бором хмари муром!)

Той плач між нею, мною став —

(Мамуровим муром…)

Пливуть тужіння угорі.

(Вернися з сміхом-дзвоном!)

Спадає лист на вівтарі —

(Кучерявим дзвоном…)

Уже десь випали сніги.

(Над бором хмари муром!)

Розбиті ніжні вороги —

(Мармуровим муром…)

Самотня ти, самотній я.

(Весна! — світанок! — вишня!)

Обсипалась душа твоя —

(Вранішняя вишня…)

1917