«З одного боку посіпаки, продажники, кнурці»

З одного боку посіпаки, продажники, кнурці,

А з другого мерці,

Або не хочуть до нас іти з блакитним словом.

О, де ж ти? Де ти, златоустий

Співець індустрій?

Від цукроварні, що леліє

Рясно-зелений погляд поля,

До рудні крок.

І потихесеньку туди, під браму…

Мамо! Мамо!

Ми вже не бачимо твоїх квіток,

А наші груди хочуть ласки…

Ох, ласки-казки

Про життя прийдешнє.

Послухай, весно гуртова!

Наш потяг в небо не погасне —

Він — спіле сонце у жнива,

Того й чекає забуяти,

Як після дощику рілля…

Та хто ж візьметься оспівати

Закинутих хохлів в Донбас?

То ми до вас, коханії брати,—

Бо з музой одружились вже

І з вами підемо туди —

За обрій.