З полтавських реколекцій (“не з учених криниць”)

не з учених криниць на площах

не з полотен в диму нічному

ти визбируєш світ як мощі

перманентного іподрому

ласки вкритих блідою шкірою

недоторкані вийдуть в сад

я губами тебе вимірюю

кожну матрицю дописав

кожний волос погнутий змучено

в тремі виходу поза круг

не перейдуть сліди за учнями

відображенням під кору

ламко слухати риб на прив’язі

лиш покута як фризієр

похизується трохи ризами

і під ножиці розіллє

нерозбещену тугу вечора

розпанахає алкоголь

сад наш рухатися приречений

у крові посади його