З роками клопотiв неволя

З роками клопотiв неволя

Бажання зводить нанiвець.

Здається, що ось-ось кiнець...

Та раптом посилає Доля

Прекрасну зустрiч... Боже мiй!

Яке нас огортає свято!

Душа стає немов крилата!

Тремтить в передчуттi подiй.

Таких фантазiй в юнi роки

Не знали ми. В нас не було

Бажань гарячих i високих.

Нас зводить з розуму тепло

I нiжнiсть бажаного тiла.

Вся соромливiсть вiдлетiла,

I, як священний ритуал,

Знiмаю з тебе я одежi.

Сьогоднi ти менi належиш,

А я тобi. Грудей овал

I нiжнi губи, плечi, руки...

Як пiсля довгої розлуки

Для себе вiдкриваю я

Твiй аромат, твоє iм'я

I пристрастей гортаннi звуки.

Ми вистраждали свято це!

За нього сплачено роками.

Прекрасне диво стало з нами,

I в радiсть нас потiк несе!

Дай, Боже, кожному iз нас,

Не дивлячись на час i роки,

Вiдчути пристрастi високi,

Коханням зупинити час!