“З серцем, повним смутку-горя”

З серцем, повним смутку-горя,

Утомився я ходить

І прийшов на берег моря,

Щоб журбу свою втопить.

“Хвилі, хвилі! Люту муку

Ви з грудей моїх візміть…

Утопіть її, гадюку,

На край світу занесіть…”

Стали хвилі і зітхнули…

І крізь сльози бачив я,

Як в журбі моїй тонули

Море, небо і земля.

1908