З усіх нещасть...

З усіх нещасть моє нещастя - гірше,

Те, де я пан або пропав

Не сняться сни, не пишуться і вірші

І холод назавжди в моїх руках.

Моє нещастя скрізь іде за мною,

Заскочило у потяг на метро,

Впритул притиснувшись у натовпі спиною

Торкається своїм пальтом мого.

Моє нещастя п‘є зі мною каву,

Читає книги, гупає дверми,

Не любить дощ, і посмішку лукаву

Мені дарує, знизивши плечми.

Воно щемить, воно пече до болю

Пронизливо очима глядячи,

Катуючи, караючи без бою

Оманливо у серце крадучись.

Але під тим болючим і вразливим,

Бентежним, але солодко-п‘янким

Під поглядом пронизливим, пестливим

Я розчиняюсь повністю, як дим.

Воно мене безжально поглинає,

І серед спокою, і тиші, й самоти

Моє нещастя - краще, що я маю,

Бо все моє нещастя то є ти.