З жахливих думок складаються відчай і втома

З жахливих думок складаються відчай і втома,

Брехливі претензії ллються весь час без упину.

А я цілий тиждень сиджу майжевдома,

П’ю майжеконьяк, а деколи – майжемартіні.

Завішені вікна брудними шторами смутку,

А я й через них бачу двір і широку дорогу:

Отут ти колись дарував незабудки,

А тут – цілував мене біля порогу.

Ти майжелюбив мене. Ми зустрічались о п’ятій,

Сховавшись на деякий час від істерик.

Усі почуття, що були – майжесправжні.

Якийсь листоноша приніс мені білий конвертик.

Від тебе? Цікаво, що ж буде в середині, в ньому?

Відкрити б його, та, боюся, не вийде.

Я знов ставлю крапку, а ти домальовуєш кому.

Отак і живем. Чим не справжня родина.