“За цим Дніпром — є ще Дніпро”

За цим Дніпром — є ще Дніпро…

За обрієм — моря в три води,

а за народом — є народ,

а за народами — народи…

Земля не кругла, а похила,

бо за могилою — могила,

за нею видно ще та ще…

Переплелись річки, як жили,

струмочки, живлені дощем…

З’єдналися, переплелися,

влилися в море-океан,

мов пучки в кулаці — зійшлися

річки, єднаючи землян…

Єднаючи усіх водою,

струмує час — життя мина,

і радість, змішану з журбою,

п’є кожен, кожен п’є до дна.

А скільки випито ще буде,

а скільки випито було…

Червоні, чорні, білі — люди,

тьма-тьмуща на одне живло…

Вода збігає за водою,

життя всякає в землю, в зем…

Стекли мечі давно іржею,

та ні краплини супокою:

бо об’єднатися вогнем

все може, все…

Від заходу до сходу —

не позостанеться народу

аніякісінького в світі цім.

О небо, відбери свободу

чинити щохотя… Мій дім —

не шанець, не фортеця,

і солодко вода так п’ється,

і серце в такт всім іншим б’ється:

«Жи-вім, жи-вім, жи-вім, жи-вім…»

***