“За гай ступило сонце, і пішло”

За гай ступило сонце, і пішло,

І далину покликало з собою…

В туман пірнає росяне село

І повивається прозорою габою.

В садах вечері: борщ або куліш…

На крилах яблунь стомлені зірниці,

І хтось питає тихо: земле, спиш?

Уже спочила? Дай води з криниці!

І хтось питає, довго не вгава…

Земля ж спочила тихо просто неба,

Сплять горобці, і гори, і трава…

О люде, люде! Нащо тобі треба

В цю мирну мить турботити її,

Свою натомлену, хорошу свою землю?

Нехай би снами мовкнули гаї

І плив туман пшеницею за греблю.

А в тиші хтось питав: про що шумиш

Рясним садком, схилившись в чорнобривці?.

Та хтось питає тихо: земле, спиш?

Уже спочила? Дай води з криниці!

1959