За горами й долинами

За горами й долинами,

За роками й століттями.

Там, куди ніколи не вернем вже ми.

Живе наше дитинство босоноге й заквітчане

І стриба, сміючись, навкруги.

Вже дорослі всі стали, зі своїми проблемами…

Дитинство, прошу, обернись!

Я не можу сама розібратись з дилемами,

Хоч на мить до мене вернись!

Навздогін, сльози ронячи:

„Чому ти від мене ідеш?”

Ехом спогадів зоряних

Й полуниць, сонцем морених,

Відгукнулось: „ Мене не вернеш…”