“за краплею крапля сповзає під лід”

за краплею крапля сповзає під лід

обвиті губами цибаті штативи

ми гордо вивчаєм цей жадібний світ

як випите з ночі розморене чтиво

нам пити повільно ми випари п`єм

сльоза упиря перестрибне колону

поет не прощає прострації трону

його пантеону не шкодить об`єм

йому вистачає чужої біди

заломлені вежі як промені сірі

йому залишають півтрупа на сіні

змирися лишися посунься прийди

та нині немає ні трупів ні сил

синіє у звивинах тиша панічна

я сам супокою цього напросив

навіщо питаю не знаю навічно…